Ну, з почином мене! Перший раз в житті довелося їхати по засніженій дорозі.
Все почалося з того, що машину вранці можна було побачити у вигляді великого білого бугра. Спочатку ходив колами, потім рукавичками обережно почав змітати сніг з лобового скла.
Потім включився мозок і згадалося, що я не «блондинка», а водій, врешті-решт. Відкрив багажник, дістав щітку зі скребком і почав очищати свою електричку.
Треба сказати, що ця маніпуляція не займає багато часу. Якщо і сталася така неприємність, як снігопад, то відкладіть в сторону довгі збори, надіньте лижні штани, зручне взуття, теплу куртку, шапку, рукавички і приготуйтеся до десятихвилинної ранкової зарядки.
О! Мало не забув: поки ви ведете війну зі снігом, нехай машина прогрівається, особливо це стосується лобового і заднього скла (як добре, що є підігрів ще й дзеркал!).
Виїхати з двору було, м’яко кажучи, незвично. Сніг дуже скрегоче під колесами і виникає таке відчуття, що ти переїхав колонію черепах. Коли мій будинок залишився позаду, стало трошки сумно і зовсім не трошки страшно. Не знаю чи їздили вранці снігоприбиральні машини, але якщо і їздили, то сніг вже встиг зіпсувати всю їхню роботу. За пару секунд згадався відео урок по зимовій їзді:
– Правило перше – швидкість на 20 км/ч менше, ніж ви зазвичай їдете на даному проміжку.
– Правило друге – не прикріплятись до іншим учасникам дорожнього руху. Тримайте дистанцію, їдьте в шаховому порядку з різних смугах і гальмуєте заздалегідь (якщо відчуваєте, що заносить, або, навпаки, несе, відпустіть гальма і спробуйте скидати швидкість накатом і періодичними коротким натисканням гальм).
– Правило третє – в усі повороти треба входити повільно і майже не повертаючи кермо. Просто трохи задайте напрямок і, повірте, машина поверне сама.
Ось з такими думками я і машина виїжджали за місто.
Дорога за містом спочатку здивувала: зникли звичні дві смуги руху, залишилася одна і та по центру. Але, з огляду на практично повну відсутність бажаючих їхати швидше за всіх, до цього звикаєш вже через кілька хвилин і потрібно тільки уважно стежити за напрямком шляху і чітко по ній їхати. Під’їжджаючи до точки призначення, тобто через 45 км від початку моєї подорожі, з’явилися снігоприбиральні машини, цілих три і одна, яка розсипала по дорозі пісок. Це дало сил і надію, що ввечері, я зможу повернутися додому без пригод.
Мої прилади:
Виїзд з двору:
– 76 км показометр;
– 71% батареї, грубка на 23°С з обдувом ніг і лобового скла.
По дорозі на хвилин 10 вимикав клімат контроль, але пошкодував свої пальці на ногах і включив знову на ті ж параметри.
Приїзд на роботу:
– 32 км показометр,
– 23% батарея.
Витрати були в межах 3,3 – 3,4 км/кВт.
Антібукс включився тільки раз, коли ввічлива фура дозволила обійти себе, зрушивши трохи вправо. Я вимушено лівими колесами вийшов з колії і машина пройшлася по снігу. Нормально, тільки важко швидкості додати і страшно, щоб зад не почало носити.
Однак, коли бачиш на панелі приладів червону позначку «антібукс», заспокоюєшся і просто робиш свою справу.
